Генеральна Асамблея ООН зробила ще один принциповий крок у боротьбі за повернення українських дітей, яких росія незаконно перемістила та депортувала.

3 грудня 2025 року під час 11-ї надзвичайної спеціальної сесії було ухвалено резолюцію «Повернення українських дітей», документ, що формує чітку міжнародно-правову рамку для подальших дій.

Це рішення– сигнал, що світ бачить злочин проти українських дітей, розуміє його масштаби та вимагає негайної реакції. 

Що передбачає резолюція

Генасамблея ООН вимагає від Росії:

негайно й безумовно повернути всіх українських дітей, яких вона насильно вивезла;
припинити практики зміни громадянства, незаконного усиновлення та передачі дітей у російські сім’ї. Це дії, які міжнародне право визначає як спробу знищення їхньої національної ідентичності.

Вперше на рівні Генерального секретаря ООН закріплено необхідність:

надати міжнародний доступ до інформації про незаконно переміщених дітей, включно з їх місцезнаходженням, станом здоров’я та умовами утримання.

Це критично важливо для нас, адже повернути дитину неможливо, поки не встановлено навіть те, де вона перебуває і в якому стані.

За резолюцію проголосувала 91 держава і це підтверджує, що питання українських дітей стало одним із ключових маркерів оцінки російської агресії.

Країни однозначно визнають: депортація дітей– воєнний злочин, який не має строку давності і не може бути виправданий жодними обставинами. 

Чому це важливо для прокуратури

Повернення незаконно вивезених дітей – один із найважливіших напрямів роботи прокуратури України.

Саме прокурори:

• документують воєнний злочин депортації, фіксують факти переміщення, зміни громадянства та незаконного усиновлення;
• формують доказову базу, яка передається Міжнародному кримінальному суду та міжнародним партнерам;
• ідентифікують дітей та встановлюють їхні маршрути переміщення, співпрацюючи з іноземними правоохоронними органами та міжнародними структурами;
• забезпечують міжнародну координацію, постійно піднімаючи тему депортацій на зустрічах з міжнародними колегами;
• створюють юридичні підстави для тиску на РФ, використовуючи резолюцію як міжнародний інструмент.
  

Чим більше держав визнають незаконне переміщення дітей воєнним злочином і елементом політики знищення української нації, тим швидше створюються реальні механізми впливу на росію та повернення дітей. 

Масштаб трагедії, яку документують наші ювенальні прокурори, вражає:

• 19 546 дітей – офіційно верифіковані як депортовані або примусово переміщені (дані порталу «Діти війни»).
• 661 дитина загинула внаслідок збройної агресії РФ.
• Понад 2 200 дітей отримали поранення різного ступеня тяжкості.
• Наразі вдалося повернути додому лише 1 876 дітей, що підкреслює критичну необхідність міжнародного тиску.

Офіс Генпрокурора здійснює процесуальне керівництво у понад 5 363 кримінальних провадженнях за фактами злочинів проти дітей. Кожен випадок депортації, примусової паспортизації чи зміни імені – це окремий епізод у великій справі про геноцид та воєнні злочини, які не мають строку давності. 

Відтак, для органів прокуратури України ця резолюція має безпосереднє практичне значення, оскільки:

• посилює міжнародно-правову базу, на яку органи прокуратури можуть спиратися у кримінальних провадженнях щодо воєнних злочинів, пов’язаних із депортацією та примусовим переміщенням дітей;
• підтверджує міжнародне визнання факту злочину, що важливо для збору доказів, міжнародної правової допомоги та подальшого притягнення винних до відповідальності;
• сприяє розширенню доступу до інформації про незаконно переміщених дітей через механізми ООН, що суттєво допомагає у встановленні їхньої долі та поверненні;
• підсилює позиції України в міжнародних судових інституціях, зокрема в Міжнародному кримінальному суді.