Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги захисника засудженого та представника потерпілої про скасування вироків судів першої і апеляційної інстанцій, якими громадянина України засуджено до 15 років позбавлення волі. Йому інкриміновано зґвалтування власної неповнолітньої доньки (ч. 3, 4, 6 ст. 152 КК України). 

Доведено, що, проживаючи в одному будинку з жінкою та двома дітьми, чоловік систематично ґвалтував рідну доньку протягом тривалого часу, коли дівчині було 13-14 років. 

Протиправні дії щодо потерпілої кривдник скоював за відсутності вдома дружини, яка працювала медикинею позмінно.

Після затримання чоловік надав показання щодо обставин злочину, які повторювали покази потерпілої, але надалі відмовився визнавати свою вину. 

Вже під час судового розгляду справи дівчина відмовилась від своїх показань слідчому судді щодо сексуального насильства з боку батька. Вона пояснила, що надала неправдиві показання, оскільки мала на нього велику образу з приводу відсутності належної уваги.  

За принципової позиції ювенальних прокурорів судом касаційної інстанції поставлена крапка у судовому провадженні та залишено в силі обвинувальний вирок, в основу якого покладено неспростовні докази, зокрема щодо вчинення психологічного тиску рідних на потерпілу з метою надання неправдивих показань. 

Відтак, кривднику не вдалось уникнути справедливого покарання.